Сергій ФРОЛОВ: 6 років потому місяць лютий забрав його у вічність

Дата: 09.02.2021 08:00

Кількість переглядів: 1025

НАЙКРАЩІ З КРАЩИХ ПАДАЮТЬ ВІД КУЛЬ, ГРУДЬМИ СВОЇМИ ЗЕМЛЮ ПРИКРИВАЮТЬ. СУМНИМ НАБАТОМ В СЕЛАХ І МІСТАХ ЗВУЧАТЬ СЛОВА: "ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!"

Сьогодні земляки, родина, друзі з сумом згадують Сергія Фролова, якого 6 років потому місяць лютий забрав у вічність.

Народився 05 жовтня 1985 року в селищі Іршанськ Володарсько-Волинського району (з 2016 року - Хорошівський) Житомирської області.

По закінченні загальноосвітньої школи у 2003 році, пішов працювати в Іршанський ГЗК. У листопаді того ж року Сергій був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Повернувшись зі служби, продовжив трудову діяльність в ГЗК. Успішно поєднуючи роботу з навчанням у 2011 році Сергій закінчив заочне відділення Житомирського Державного технологічного університету за фахом інженер-механік. У тому ж 2011 році його перевели на посаду механіка.

19 червня 2014 року був призваний до Збройних Сил України в рамках часткової мобілізації. Проходив службу в складі 10-го мотопіхотного батальйону 30 механізованої бригади.

9 лютого 2015 року, при виконанні бойового завдання на Маріупольському напрямку, під час обстрілу із самохідної артилерійської установки прямим попаданням було вбито трьох солдат та двох тяжко поранено. Серед загиблих був і Сергій.

Поховали Фролова Сергія Вікторовича 12 лютого 2015 року на кладовищі у рідному селищі Іршанську.

Указом Президента України від 20.08.2015 № 480/2015, за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Фролова Сергія Вікторовича нагороджено медаллю “Захиснику Вітчизни” (посмертно).

Указом Президента України від 06.04.2018 року № 98/2018 Фролова Сергія Вікторовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Ще зовсім недавно ми не знали багато слів, пов’язаних ізвійною. Ще зовсім недавно ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні! – Героям слава!». Нині вони перестали бути тільки вітанням, а набули нового реального, непідробного і святого змісту. Нині це віддання великої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини.