Гулій Володимир Макарович
Якщо запитати жителів Іршанська: хто є найшановнішою людиною за часи існування комбінату і селища, то першим, беззаперечно, назвуть прізвище Гулія.
У цьому році Володимиру Макаровичу Гулію – другому директору Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, виповнюється 100 років від дня народження. Він залишився у пам’яті іршанців, як досвідчений керівник із стратегічним мисленням, мудрою і тактовною людиною.
Народився Володимир Гулій 2 червня 1921 р. у російському місті Омську. У 1946 р. він закінчив Московський інститут кольорових металів і золота імені Калініна. Трудову діяльність розпочав начальником гірничої дільниці на Соколовському руднику Леніногорського поліметалевого комбінату РРФСР. Згодом був призначений на посаду заступника головного інженера рудника. Від 1956 до 1967 рр. очолював у Казахстані Текелійський свинцево-цинковий комбінат. До 1970 р. працював начальником головного управління шахтного будівництва Міністерства кольорової металургії цієї республіки.
Потім доля закинула Володимира Макаровича в Україну. Майже п’ять років, від березня 1970 до жовтня 1975 рр., він очолював Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат. Саме у нашому поліському краї сповна розкрився талант керівника та організаторські здібності Гулія. Свої знання Володимир Макарович віддавав удосконаленню виробничих процесів і розвитку потужностей на комбінаті. Говорячи сучасною мовою, директор ІГЗК став ефективним менеджером.
Уже наприкінці липня 1970 р. був введений в експлуатацію Лемненський гірничо-збагачувальний комплекс, що дав потужний поштовх у розвитку титанової промисловості на Житомирщині. За роки керівництва Гулія на підприємстві суттєво зріс випуск ільменітового концентрату та значно покращився показник зайнятості населення. За підсумками 1977 р. на комбінаті було видобуто найбільшу кількість ільменітової сировини у 20 столітті – 380 081 тонну, а чисельність працівників зросла майже до двох тисяч осіб. З приходом на комбінат Володимира Макаровича, тут у 1971 році розпочалися роботи з рекультивації (штучного відновлення) земель і повернення їх користувачам.
У полі зору Гулія завжди була турбота про простого трудівника та пріоритети у поліпшенні життя мешканців Іршанська, соціальна сфера якого знаходилась на бюджеті підприємства. За короткий час роботи під керівництвом Володимира Гулія у селищі гірників побудовані: приміщення середньої школи; палац культури; стадіон із спортивними майданчиками; будинок побуту; аптека; готель; поліклініка; управління комбінату; комплекс складів, холодильників та овочесховище для відділу робітничого постачання; комплекс очисних споруд. Розширена і переведена з вугілля на мазут селищна котельня, споруджене озеро та введено в експлуатацію багато інших об’єктів.
Не встиг Володимир Гулій реалізувати один важливий промисловий проєкт в Іршанську. Він, як людина із стратегічним мисленням, разом із командою провів величезну роботу із спорудження у селищі заводу з переплавки ільменітового концентрату на губку. Це сприяло б не лише створенню нових робочих місць, але й сприяло поступальному і стабільному розвитку комбінату. На жаль, задуми Володимира Макаровича не були втілені у життя.
Помер Володимир Гулій у розквіті творчих сил, у віці 54 роки, 29 жовтня 1975 р. та похований в селищі Іршанську. За трудову діяльність Володимир Гулій нагороджений орденом Леніна та медалями. Він є кандидатом технічних наук. На його честь в Іршанську названо вулицю Гулія та установлено меморіальну дошку.
Життя і трудова діяльність Володимира Макарович Гулія - це взірець відданості своїй справі та щирому служінню народу.
Олександр Голяченко
