Сьогодні в Україні вшановують 106-ту річницю пам’яті Героїв Крут
Відповідно до Указу Президента України від 15.01.2007 р. №15/07 «Про вшанування пам’яті Героїв Крут») 29 січня в Україні вшановують пам’ять полеглих у бою українських вояків під Крутами.
Події 29 січня 1918 року є нагадуванням того, що невпинна боротьба України проти агресора, яку ми, сучасники, називаємо російсько-українською війною, триває не одне десятиліття, а більше сотні років. Самовіддана, яскрава сторінка протистояння більшовицькому загарбнику в ході Української революції 1917-1921 років, є одним з перших символів беззаперечного героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність України.
На тлі ослаблення Російській імперії та революційних змін 1917 року, український народ, під проводом політичної еліти, визначився з усвідомлення власної державної незалежності. 17 березня 1917 р. в Україні було створено альтернативний центр влади – Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом демократичних сил і, в той же час, першою перешкодою для встановлення контролю більшовицького режиму над українськими землями.
Дев’ять місяців потому Рада народних комісарів висунула ультиматум про дозвіл переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон, а також про відмову від утворення Українського фронту. Після відхилення вимог Раднарком оголосив УЦР «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну, невдовзі було встановлено контроль над більшою частиною Лівобережжя, а головною метою, як і в наші дні, стала окупація Києва. В напружених умовах 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки (УНР) та стала вищим законодавчим органом новоутвореної держави.
Тактика просування більшовиків полягала в поступі гілками залізниць з подальшим встановленням контролю над промисловими й транспортними центрами. Армія рухалася, в основному, з харківського напрямку на Київ через Полтаву. Після окупації Полтави, вздовж залізниці, розташовувалася 1-а Революційна армія, якій українська сторона чинила потужний опір, тому було прийнято рішення перейти на допоміжну залізничну лінію «Київ–Москва» та об’єднати сили з 2-ою Революційною армією. Обидва з’єднання зустрілися 28 січня 1918 року у Бахмачі і під командуванням Михайла Муравйова вирушили на Київ.
Протягом тривалого періоду найбільш боєздатною частиною на Чернігівщині був бойовий відділ Першої Української військової юнацької школи ім. Богдана Хмельницького під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. З 25 по 27 січня, разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями, вони стояли на захисті стратегічної вузлової залізничної станції Бахмач. Однак, під загрозою оточення та неминучих втрат, було прийнято рішення про відступ до станції Крути, що за 130 км від м. Київ (поблизу с. Крути, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія) та облаштування позицій на новій локації. Туди ж прибуло підкріплення – учні Помічного студентського куреня Січових стрільців (юнаки віком від 18 до 20 років, які до прибуття на станцію Крути встигли освоїти хіба що стройовий крок). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів доєдналося близько 80 добровольців з різних підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
Вранці 29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах близько 520 українських вояків, на озброєнні яких було 16 кулеметів та 1 гармата, вступили в бій з 4-тисячною армією червоногвардійців, котра в рази переважала не лише в чисельності війська, а й в озброєнні, адже мала бронепотяг і артилерію.
Завдяки заздалегідь обраній вигідній позиції, злагодженості і героїзму українська сторона зуміла завдати значних втрат противнику і стримати його наступ. Бій, за різними даними, тривав близько 5 годин.
Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, виводячи залізничні колії з ладу. Одна студентська чота – 27 юнаків, при відступі дезорієнтувалися в темряві, заблукали і повернулися до станції Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. Таким чином вони потрапили в полон, були піддані тортурам і розстріляні. Майже всіх Героїв було поховано на Аскольдовій могилі у Києві у березні 1918 року Загальні втрати українців під Крутами становили, за різними оцінками, від 70 до 100 осіб. Втрати ж більшовиків оцінювалися приблизно в 300 одиниць особового складу.
У національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст. Бій під Крутами став однією з невід’ємних ланок в ланцюзі майбутніх геополітичних подій, що стрімко розвивалися. Оборонці станції виконали основне завдання – затримали просування червоноармійців та наступ військ Муравйова на Київ на 4 дні.
Це, в свою чергу, дозволило представникам УЦР завершити перемовини в Бресті та підписати Брест-Литовську мирну угоду (Берестейський мир з країнами Четверного союзу) 9 лютого 1918 р. Підписання вищезгаданого документу означало визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин, тобто самостійною державою. Подальша підтримка німецьких, австро-угорських військ дозволила очистити українські землі від більшовиків.
Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.
За матеріалами сайту “Державний історико-культурний заповідник міста Острога”.
